кандидат педагогічних наук, доцент,  

завідувач кафедри легкої атлетики з методикою викладання

 

Він надто змалку захоплювався музикою і не менш любив спорт. Хто б тоді міг подумати, що для звичайного сільського хлопчика це буде не просто захоплення, а одна професія буде почергово змінювати іншу. І так завжди, ніби закономірно, переплітаючись одна з одною, створювати міцну спіраль професійного життя. Хоч вже давно все-таки важелі схилились у бік спорту, музика присутня завжди: чи то гра на фортепіано, баяні, гітарі вдома у звичайний день, чи то святковий вечір в університеті, чи просто гарна мелодія в авто. Не зайве буде і сказати, що ця людина обдарована організаторськими та господарськими здібностями. А на запитання «Чому б ще могли себе присвятити?», відповів: «Думаю, бізнесу. Є у мене така жилка». Про таких людей кажуть: «Якщо талановитий, то у всьому».

Народився Гурман Леонід Дмитрович 27 березня 1959 р. в с. Немиринці Городоцького району Хмельницької області в сім’ї селян-колгоспників. Батько, Дмитро Антонович Гурман, працював водієм у колгоспі. Надзвичайно працьовитий чоловік, саме він пізніше привив своїм дітям цю рису. Адже всього у своєму житті досягав власною працею, залишившись сиротою ще зовсім дитиною у важкі воєнні та повоєнні часи. Мати, Антоніна Миколаївна Гурман, кваліфікований ветеринарний лікар. Чуйна, добра, дбайлива жінка присвятила життя своїй сім’ї, ставши назавжди взірцем, берегинею домашнього вогнища. Подружжя Гурманів виховало трьох синів: Леоніда, Володимира та Олександра.

Буденність стирає з пам’яті дні, неділі, місяці, але найяскравіші моменти, такі собі маяки у вирі життя, залишаються назавжди, формуючи людську сутність, характер, врешті-решт долю. Поринаючи у спогади про дитинство, найстарший син Леонід згадує невеличкий будиночок на окраїні села, запах свіжовипеченого хліба і парного молока. Весь день в турботах батько, на плечах якого велика сім’я, порається по господарству мати, а на столі з умілих рук бабусі пахне смачна вечеря. Ось так в купі, важко чи весело, але так по-родинному затишно жили Гурмани.

Як і багато хлопців-однолітків Леонід найбільш з-поміж усіх шкільних предметів любив і вирізняв фізичну культуру, брав участь і перемагав у змаганнях з різних видів спорту. Проте це захоплення не заважало успішно опановувати інші науки. Від природи жвавий і активний хлопчик цікавився усім. Якось приїхавши в гості до двоюрідного брата, побачив на лаві величезний баян, взяв до рук і забренькав на парах клавіш. Цікавість відіграла вирішальну роль. Без можливості навчатись у музичній школі (такої у селі не було), але за наявності завітного бажання Леонід навчився грати сам, спираючись на свій слух і на деякий досвід з уроків музики.

Закінчивши восьмирічну школу у 1973 р., юнак вступив до культосвітнього училища м. Кам’янця-Подільського на відділення народних інструментів. До речі, вперше почув про це мальовниче та історичне місто з уст сільського директора будинку культури, який ще тоді помітив неабиякі здібності та потяг Леоніда до музики.

Студентські роки незабутні та неповторні. Адже саме в цей період молода людина, відриваючись від сімейного гнізда, як пташеня вирушає у вільний політ. Так вона вчиться самостійності, відповідальності за власні вчинки. Відкривалася нова сторінка життя, що зафіксувала перше професійне становлення особистості юнака. Неоціненну роль у цьому відіграли учителі авторитетні, суворі, але справедливі, професіонали у своїй справі: Грек О. О., Слюсар Б. І., Федоров А. С. В училищі, крім того, що опановував музичні інструменти (баян, фортепіано, гітара), хорове мистецтво, продовжував займатись спортом. Три роки навчання промайнули швидко і цікаво. За плечима вже є деякі знання та досвід, а в руках диплом про закінчення культурно-освітнього училища за спеціальністю культурно-освітня робота. Рішенням Державної кваліфікаційної комісії від 1 липня 1977 року Гурману Леоніду Дмитровичу присвоєно кваліфікацію клубного працівника, керівника самодіяльного оркестру народних інструментів.

Проте на цьому зупинятись сповнений амбіцій юнак не збирався. Але це буде потім. Бо попереду ще два роки чоловічої школи – служба в армії. Перших шість місяців пройшли в учбовій частині ст. Вапнярки Вінницької області, де Гурман Л. Д. закінчив повний курс 50-ї військової авіаційної школи механіків за спеціальністю «Експлуатація приборного обладнання літаків» і отримав кваліфікацію механіка-прибориста по анероїдно-мембранному і кисневому обладнанню, а решта – в авіаційній частині збройних сил м. Луцька. Керівництвом військової частини за сумлінну службу й активну участь у художній самодіяльності неодноразово нагороджувався грамотами та дипломами. Після демобілізації вирішив таки присвятити життя улюбленій справі – спорту.

У 1980 р. повернувся до Кам’янця-Подільського і вступив до педагогічного інституту на факультет фізичного виховання. Цікавим є те, що коли навчався в культосвітньому училищі – займався спортом, а коли серйозно зайнявся спортом – музикою заробляв на життя. Гурман Л. Д. успішно тренувався в групі підвищення спортивної майстерності з метання молота. Цьому сприяли і добрі фізичні дані, і професійний тренер Шинкарюк А. І., який покладав надії на обдарованого студента. Проте не довелося досягти високих результатів у спорті через перенесення досить важкої травми плечового суглобу.

Значний вплив на формування Леоніда Дмитровича Гурмана як майбутнього професійного педагога справили, як він їх називає «наставники мудрі, вимогливі»: Качур В. М., Сінгаєвський С. М., Теслюк В. В., Ковальчук М. М. та Кривогорський Б. Є., який, між іншим, наполягав і радив Леоніду не зупинятись на досягнутому, а підвищувати свою майстерність вже у вищій школі.

У житті дуже часто бувають збіги, проте після деяких випадків розумієш, що все є закономірно. Доля визначила професійне майбутнє студента Леоніда Гурмана. Після закінчення ІІІ-го курсу він проходив практику в оздоровчому таборі на базі школи №16, де зарекомендував себе як організована, товариська, принципова, доброзичлива людина, демонструючи схильність і природні задатки до педагогічної роботи. Саме за цих обставин було запропоновано роботу в середній загальноосвітній школі №14. Отже, навчання за індивідуальним графіком на четвертому курсі молодому вчителю довелося поєднувати разом із роботою. В 1984 р. закінчив навчання у вузі, отримавши кваліфікацію вчителя фізичного виховання та звання вчителя середньої школи.

Крім того, що Леонід Дмитрович майже з перших днів заявив про себе як професійний і цікавий педагог, використовуючи творчий підхід до проведення уроку, знаходячи завжди спільну мову навіть з так званими «важкими» учнями. Він проявив себе також як умілий, талановитий організатор туристичних походів, спортивних змагань у школі (до речі, брав участь у найрізноманітніших конкурсах з художньої самодіяльності, спортивних змаганнях серед вчителів, завойовуючи пальму першості), а також як дбайливий господарник. Цей момент заслуговує особливої уваги, так як на чолі з Гурманом Л. Д. із допомогою досвідчених викладачів Клеймьонова О. І. та Філонова В. О. і при підтримці директора Юровського В. В., ряд інших викладачів-колег брали безпосередню участь в розбудові спортивної бази ЗОШ №14, а це як будівництво, так і обладнання гімнастичного залу, спортивних майданчиків.

З 1986 року впродовж п’яти років Леонід Гурман працює в літніх піонерських таборах в Польщі (міст Пултуск, Чеханов, Млава) на посаді педагога з фізичної культури, інструктора з плавання, музичного керівника.

Переломною датою у професійному зростанні став 1991 рік. Гурман Л. за запрошенням декана Сінгаєвського С. М. перейшов працювати викладачем на кафедру легкої атлетики з методикою викладання, розпочавши нову науково-педагогічну діяльність. Та й для написання кандидатської дисертації вже був матеріал і досвід, який накопичився за період роботи в школі.

Клуб атлетичної гімнастики для старшокласників у школі №14 (Гурман Л. Д. безпосередньо брав участь у його створенні та у проведенні секційних занять) став основою дослідження. Науковим керівником було призначено член-кореспондента УАН національного прогресу, кандидата педагогічних наук, старшого наукового співробітника Зубалія М. Д.

Слід віддати належне місце високопрофесійному педагогові Солопчуку М. С., який відіграв значну і особливу роль у формуванні майбутнього кандидата педагогічних наук, ставши Гурману Л. Д. справжнім наставником, дружнім порадником і консультантом з питань написання дисертації. В остаточній редакції вона отримала назву «Педагогічні умови підвищення рівня фізичної підготовленості старшокласників у процесі позакласної роботи».

Рішенням спеціалізованої вченої ради Інституту педагогіки АПН України 24 жовтня 1997 року Гурману Леоніду Дмитровичу присвоєно науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

З 1998 по 2002 р. р. Леонід Дмитрович обіймає посаду старшого викладача кафедри легкої атлетики з методикою викладання Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету.

Надзвичайна працелюбність, активна життєва позиція та професіоналізм дали свої плоди. 06.06.2002 р. вчена рада університету майже одностайно обрала та призначила його на посаду завідувача кафедри легкої атлетики з методикою викладання. 16 червня 2005 р. атестаційна колегія приймає рішення про присвоєння вченого звання доцента кафедри легкої атлетики з методикою викладання, а 28 березня 2012 р. Леоніда Дмитровича обрано на посаду професора кафедри легкої атлетики з методикою викладання.

Л. Д. Гурман виступає генератором продуктивних ідей у роботі кафедри. Він згуртовує навколо себе однодумців, щиро підтримуючи ініціативність кожного з них, чітко визначає пріоритетні напрями роботи. У роботі кафедри Леонід Гурман виділяє такі основні завдання:

– формування високого професійного та загальнокультурного рівня майбутніх вчителів фізичної культури;

– розширення варіативності змісту та методів освіти, засобів навчання;

– ефективне засвоєння інноваційних підходів у сфері освіти;

– систематична участь науково-педагогічних працівників кафедри та студентів у міжнародних, всеукраїнських та університетських наукових конференціях;

– підвищення спортивної майстерності студентів, що спеціалізуються з видів спорту, закріплених за кафедрою.

Результативність та ефективність діяльності Леоніда Дмитровича стали помітними за досить короткий термін перебування на цій посаді. Зросла кількість наукових видань, публікацій у наукових журналах та збірниках. Навчально-виховну роботу Л. Д. Гурман поєднує із тренерською. У результаті добре налагодженої навчально-методичної роботи зі студентами із силових видів спорту, високою вимогливістю тренера, наполегливістю і старанністю юних спортсменів Кам’янець-Подільський національний університету імені Івана Огієнка досяг вагових результатів на міжнародних змаганнях:

– чемпіонами України стали: МСУ Кулеша Олександр (важка атлетика), МСУ Петров Дмитро (важка атлетика), МСУ Попек Богдан (важка атлетика), МСУ Болгарин Володимир (важка атлетика), МСУ Войтов Юрій (важка атлетика), МСУ Романова Анастасія (важка атлетика), КМС Загородній Денис (важка атлетика);

– чемпіонами Європи стали: ЗМСУ Довганюк Вадим (пауерліфтинг), МСУ Коханенко Олена (важка атлетика), МСУ Обухов Ігор (важка атлетика), МСУМК Лисенко Анастасія (важка атлетика), ЗМСУ Пєлєшенко Олександр (важка атлетика);

– чемпіонами світу стали: ЗМСУ Довганюк Вадим (пауерліфтинг), МСУ Муринець Марина (гирьовий спорт);

– брали участь в ХХХІ Літніх Олімпійських ігор (м. Ріо-де-Жанейро, Бразилія) студенти групи СПВ ЗМСУ Пєлєшенко Олександр, МСУМК Лисенко Анастасія та МСУМК Івасюк Вероніка.

Проте найбільших успіхів у спорті досяг вихованець Леоніда Дмитровича ЗМС України, 11 разовий чемпіон світу з пауерліфтингу, багаторазовий рекордсмен світу, чемпіон IX Всесвітніх ігор (2013 р.) Вадим Довганюк. За його підготовку Л. Д. Гурману в 2010 році було присвоєне почесне звання «Заслужений тренер України». Він неодноразово здобуває титул кращого тренера та організатора спортивно-масової роботи в місті та області.

Ці досягнення і перемоги створили та постійно примножують спортивну славу факультету фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

З великою відповідальністю Л. Д. Гурман ставиться до роботи на громадських засадах, виконуючи обов’язки почесного президента Федерації легкої атлетики м. Кам’янця-Подільського Хмельницької області. За ініціативи Леоніда Дмитровича в місті неодноразово проводяться різноманітні спортивні заходи: осінній легкоатлетичний забіг «Біг заради здоров’я», спортивно-розважальний захід «Зимові забави», весняні всеукраїнські змагання з метань на честь олімпійських чемпіонів Ф. Мельник та А. Бондарчука, які стали вже традиційними для м. Кам’янця-Подільського.

Гурман Леонід Дмитрович проводить навчальні курси з легкої атлетики, теорії та методики юнацького спорту, теорії і методики спортивного тренування, оздоровчої ходьби та бігу, теорії і методики тренування кваліфікованих спортсменів; керує написанням курсових та магістерських робіт, а також науково-дослідною роботою студентів факультету фізичної культури; постійно працює над підвищенням власного науково-методичного рівня.

У професійному доробку Леоніда Гурмана більше 100 наукових публікацій, серед яких навчально-методичні посібники з грифом МОН: «Лижний спорт», «Атлетизм в школі», «Легка атлетика»; навчально-методичні посібники рекомендовані вченою радою університету: «Основні компоненти спортивного тренування», «Теорія і методика тренування кваліфікованих спортсменів», «Теорія і методика дитячого та юнацького спорту», «Метання диска», «Основи теорії і методики спортивного тренування» тощо.

Крім щоденної роботи на кафедрі з безліччю інших нагальних проблем, які потрібно вирішувати, керівник з господарською завзятістю багато уваги приділяє реконструкції спортивної бази. Вже давно викладачі, спортсмени і навіть прості перехожі помічають позитивні зміни у вигляді стадіону. Адже він розуміє, що питання якісної підготовки фахівців з фізичної культури в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка є пріоритетним і вирішення цього питання неможливе без оновлення матеріальної бази у вигляді спортивних споруд, спеціально обладнаних і правильно експлуатованих.

Саме за його ініціативи в 2017 р. виготовлений проект «Капітальний ремонт легкоатлетичних секторів та бігових доріжок стадіону Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка по вулиці Л. Українки, 27 в м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області», а в 2018 році Хмельницька обласна рада прийняла рішення від 27 вересня 2018 року №55-21/2018 «Про внесення змін до обласного бюджету на 2018 рік» про передачу із спеціального фонду обласного бюджету субвенцію в сумі 750 000 грн. (сімсот п’ятдесят тисяч гривень) на капітальний ремонт сектору огорожі для метання диску, молота в рамках реалізації проекту для обладнання стадіону ліцензованим сектором для метань. В березні 2019 р. сектор огорожі для метання диску, молота встановлений на стадіоні Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, що дає змогу проводити на стадіоні університету змагання всеукраїнського та міжнародного рівня.

Варто відзначити, що Л. Д. Гурман нагороджений державними та відомчими нагородами: почесною грамотою Хмельницького обласного управління з фізичного виховання та спорту МОН України (2004 р.); грамотою за особистий внесок у розвиток фізичної культури і спорту в області, на честь 55-річчя з дня заснування факультету фізичного виховання від начальника управління з питань фізичної культури і спорту Хмельницької облдержадміністрації (2004 p.); почесною грамотою Міністра України у справах сім’ї, молоді та спорту (2006 p.); грамотами за багаторічну та плідну працю з фізичного виховання підростаючого покоління, підготовку спортсменів високого класу від виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради (2007 p.); медаллю «За вагомий внесок у розвиток освіти та науки» від ректора Кам’янець-Подільського державного університету О. М. Завальнюка (2007 p.); відзнакою Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту «Почесний працівник фізичної культури та спорту» (2008 p.); відзнакою міського голови «За заслуги перед міською громадою» (2009 p.); почесним званням «Відмінник освіти України» (2009 p.); почесною грамотою університету «За вагомий внесок у розвиток фізичного виховання» (2014 р.); почесною грамотою Міністерства освіти і науки України «За вагомий внесок у справу розвитку фізичного виховання і спорту серед студентської молоді, пропаганду здорового способу життя та з нагоди Дня працівника освіти» (2017 р.); грамотою Хмельницької обласної державної адміністрації за багаторічну сумлінну працю, високий професійний особистий внесок у розвиток національної освіти і науки та з нагоди 100-річчя від дня заснування університету (2018 р.); почесною грамотою Кабінету міністрів України за вагомий особистий внесок у підготовку висококваліфікованих фахівців, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм (2018 р.).

Хто ж сьогодні Гурман Леонід Дмитрович? Це, перш за все, високопрофесійний та досвідчений викладач і тренер, умілий наставник студентської молоді, шанований серед колег на факультеті та в університеті. Він повен творчих ідей і проектів, які завдяки його енергії та наполегливості, звичайно, будуть втілені в життя.

 

Публікації в електронних журналах та платформах електронної літератури