Ковальчук Микола Миколайович

старший лаборант кафедри легкої атлетики з методикою викладання

 

Народився 22 серпня 1941 року в селі Юринці Городоцького (тоді Сатанівського) району Хмельницької (Кам’янець-Подільської) області. Батько, Микола Васильович, після закінчення служби в Червоній Армії, працював у Сатанівському райвідділі міліції, а після навчання в автошколі працю­вав шофером у Сатанівській автоко­лоні. Мати, Клавдія Якимівна, усе своє життя проробила рядовою колгосп­ницею в приміському колгоспі. За де­кілька місяців до початку Великої Вітчизняної війни Микола Васильович був направлений райвійськкоматом у керував учитель фізкультури В.Г. Вінярський. Володимир Гри­горович навчив Миколу основам техніки стрибків у висоту, штовхання ядра та метання диска. Згодом з цих видів легкої атлетики Микола неодноразово ставав переможцем районних змагань серед школярів.

Після закінчення школи Микола працював робітником у Брянському шахтобудівному управлінні, де здобув професії теслі, муляра, згодом працював кочегаром на Сатанівському цукровому заводі. Робота кочегара була надзвичайно важка і вимагала доброго фізичного гарту та сили волі.

У 1960 році юнак був запрошений на навчання до Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту. Після успішного складання вступних іспитів Микола Миколайович став студентом І курсу факультету фізичного виховання.

Проблем з навчанням в інституті не мав. Завжди успішно складав семестрові екзамени і багато часу відводив спортив­ному тренуванню. Першим тренером Миколи Миколайовича був досвідчений педагог – Андрій Пилипович Шамко. Але че­рез рік Андрій Пилипович переїхав на роботу до м. Рівного, і Микола Миколайович був зачислений в групу Василя Олек­сандровича Жабенка, який добре розумівся у стрибках у висоту способом «перекидний», але теорію і практику лег­коатлетичних метань глибоко не знав, тому молодому Миколі довелось, насамперед, самостійно оволодіти знаннями і су­часною технікою метання диска та штовхання ядра.

Успіх не забарився: уже на другому курсі Микола Мико­лайович став призером з метання диска на першості факуль­тетів фізичного виховання педвузів України. Згодом його вклю­чили до складу збірної команди області з легкої атлетики, він часто виїжджав на різні змагання, де пізнав і радість перемог, і гіркоту поразок, де здобувалися професійні вміння та знан­ня, де гартувалася воля та стійкість до життєвих невдач.

Після закінчення навчання в педінституті Микола Мико­лайович декілька місяців працював вихователем в Ізяславській школі-інтернаті, служив у Радянській Армії, рік пра­цював учителем фізкультури в Сатанівській середній школі, а з 1966 року став викладачем легкої атлетики в Кам’янець-Подільському державному педагогічному інституті.

За час роботи у ВНЗ підготував багато спортсменів висо­кого класу: Надію Побережну (вона стала згодом його дружи­ною і народила двох дочок – Олену і Світлану), Зою Горяну, Анатолія Антонюка, Анатолія Самолюка, Бориса Приймака, Ігоря Боруцького, Ольгу Мацех, Наталю Цвар, Володимира Мусійчука, Миколу Бородкіна, Віталія Казанцева та багато інших, які виступали і виступають на змаганнях державного рівня.

Миколу Миколайовича багато разів запрошували трене­ром на навчально-тренувальні збори збірних команд Міністер­ства освіти України та Укрради ДСТ «Буревісник». За успіш­ну підготовку спортсменів високого класу, його не раз наго­роджували грамотами, грошовими преміями Міністерства ос­віти Української РСР та Українського республіканського комі­тету профспілки працівників освіти, вищої школи і наукових установ. Був переможцем соцзмагання серед викладачів фа­культету фізичного виховання. Микола Миколайович входив до де­сятки найкращих тренерів міста та області. Крім того, він – учасник багатьох всесоюзних і республіканських наукових і науково-методичних конференцій і семінарів. 2001 року обраний на посаду старшого лаборанта кафедри легкої атлетики з методикою викладання, де працює й досі. Микола Миколайович продовжив свою активну участь у спортивно-масовій роботі факультету фізичної культури, маючи великий досвід, перебуваючи тренером на громадських засадах, підготував двох майстрів спорту з легкоатлетичних метань: Валентину Загоруйко та Михайла Стремедлівського.